Я кайфую, коли мені не хочеться пити
Існує теорія, що підлітків споюють не реклама алкоголю по телевізору чи погані друзі «за гаражами», а рідні та близьку. Дитина бачить певну модель поведінки, а потім починає її наслідувати. Вікторія виросла в оточенні, де пити – це норма, тож незабаром і сама зіткнулася із залежністю. Зараз їй 28 і вона починає нове життя, в якому немає місця для похмілля.


Точка неповернення
Я вирішила кинути пити, тому що мені набрид мій нересурсний стан. Постійне похмілля з самого ранку, жахливе самопочуття, емоційні перепади. Начебто після тусовочної п’ятниці одразу йде неділя, бо субота весь час ніби проходить повз.
Про марафон та підтримку
Коли я кинула пити, то постійно ловила на собі здивовані погляди оточуючих, мовляв, «як це — навіть келих не будеш?». Спочатку у мене часто пропадав настрій, ніби я знаходилася в якійсь серотоніновій ямі і не розуміла, як із неї вибратися.


Мені дуже допомогло спільнота «Сильних людей» та відчуття, що я не одна. Завдяки спільній роботі я подолала ті моменти, коли дуже хотілося випити: увечері після роботи, на вечірці чи якихось інших звичних подіях, які раніше завжди відбувалися з алкоголем.
Що змінилося?
Зараз я кайфую від того стану, коли не хочу пити. Я обожнюю ранок без головного болю. У мене стало більше енергії, сил і більше днів, які я витрачаю не на похмілля, а на те, що мені справді подобається.







