21 день без алкоголю = все життя, наповнене щастям

Сергій — учасник марафону «21 день без алкоголю», який досяг усього за два місяці неймовірних результатів. Змінилося як його самовідчуття і світогляд, так і ситуація всередині його родини. Здавалося б, лише три тижні відмови від спиртного — а кожен, навіть наймінімальніший аспект життя змінюється на краще.

Знайомство з випивкою

Я вперше суттєво спробував алкоголь у 16 років. Протягом наступних майже 40 років я невпинно й неухильно нарощував дози й урізноманітнював асортимент споживаної продукції, змішуючи між собою нестримні п’янки-гулянки, періоди стриманості та відпочинок all inclusive.

До осені 2022 року я почав розуміти, що п’ю багато і часто. Щоб напитися, мені не так вже й потрібні були причини, приводи, тригери, друзі або компанія. Алкоголь мені допомагав досягти стану гармонії, безтурботності, свята та ейфорії, я відчував, що мені море по коліно. Під впливом спиртного всі тебе люблять, а ти любиш усіх.

При цьому з кожним разом наступного дня я почувався все гірше і гірше. Спроби поправити здоров’я і зробити правильне «відновлення» призводили до неправильних запоїв. Не можу сказати, що це сприятливо позначалося на моєму здоров’ї. Почалися проблеми в сім’ї — дружина вперто не розуміла, чому я п’ю. Начебто я міг їй це пояснити. Я розумів, що найближчим часом алкоголь зробить так, щоб я втратив роботу — кому потрібен співробітник, який вічно або п’яний, або погано почувається? Але незважаючи на це, я вперто продовжував пити.

Про марафон

Зрештою, в один із похмурих серпневих вихідних днів на мою чергову фразу: «Кохана! Куди ти віскі сховала? Налий хоча б стаканчик!», — я почув у відповідь: «Пообіцяй мені, що підеш на марафон».

Оскільки скандалу я не хотів, а віскі хотів дуже, то пообіцяв. І навіть оплатив участь — так я потрапив на марафон «Сильні люди», тверезий місяць вересень. Напевно, десь дуже глибоко в мені весь цей час зріло бажання протверезіти і більше не пити.

Виявилося, що відмовитися від алкоголю зовсім нескладно — тим паче, за такої всезростаючої підтримки. Усі три тижні вересня мене в тверезості підтримували не тільки дружина, діти, сім’я, друзі та начальство, а й думка: «Пігулку куплено, значить, вона має бути випитою. Якщо я вже заплатив за це, то Ви ніколи не дочекаєтеся, що я зірвуся».

Що змінилось після марафону?

У жовтні я продовжив свою участь у наступному потоці марафону, але я не сприймав тверезість, як аскезу. Виявляється, не бути вічно молодим і вічно п’яним — це прикольно. Тим більше, у чаті я познайомився з купою однодумців. Я скинув десять кілограмів, нормалізував тиск, став набагато спокійнішим, зокрема на роботі — я розраховую тільки на премію (і не одну).

Дружина щаслива, протягом жовтневого марафону я кричав на неї лише двічі. Вибач, кохана! Зі слів молодшої доньки, у жовтні в холодильнику стало залишатися більше їжі, і вони з мамою стали краще харчуватися, тож: «Тату, ти і далі не пий!». Навіть кішка стала мене поважати і дозволяє її годувати.